Як я став азарт-психологом

Я не хотів будувати ігри — я хотів зрозуміти, чому люди продовжують грати, навіть вигравши. Зростаючи на Південному Чикаго під ритмом gospel-хорів та математики кутових лотерей, я зрозумів: залежність — це не випадковість, а час, простор та мовчазний гул левера о 3:17 ранку. У лабораторії Нортвесту я зкартав рух очей пасажирів — теплові карти показали фокуснi шаблони на високоплатних барабанах. Той самий нейронний шлях, що робить вас дивитися на обертах, — це самий шлях, що тримає вас пiсля ополудної слуху самби. Я створив три переможних слот-заголовки за допомогою розкладу посилення Скiннерa, прихованого як «бонус-раунди». Гравцi не бачили «шанс» — вони бачили ритм. $1 став квитком у ритуал, де кожен дзван чувствувався як удар у Карнавалi Рiо. Справжнiй трюк? Не переслiдуйте перемоги. Переслiдуєте поток. Грайте 20 хвилин — не тому що очiкуєте перемоги, а тому що ваше т iло пам’ятає, як це було, коли свтло спала і машина спыла ваше імя.